Host only with the best web hosting provider. Get quality hosting from hostmonster web host.

Статті

Проблема переробки сміття

Друк
Дата публікації Перегляди: 289

Проблема переробки та утилізації побутових

відходів і сміття в Україні постала

загальнонаціональною.

  Пострадянська Україна (в першу чергу керівництво держави усіх років незалежності) не спромоглася виробити та реалізувати стратегію, щодо очищення від сміття та побутових відходів наших територій.

В результаті наше покоління в Україні живе у смітниках, які розростаються з кожних днем і несуть пряму загрозу життю та здоров’ю українській нації. Проблема сміттєзвалищ великих міст за часів Порошенка навіть перейшла у політичну площину (Львівське сміттєзвалище).

На сьогодні керівництву держави необхідно якнайшвидше вивчити європейський досвід вирішення даної проблеми та запустити механізми його реалізації.

На нашу думку заслуговує на увагу швейцарський досвід, а саме:

1. Пояснити населенню шкоду від звичайного викидання сміття і користь від його переробки.

Можливо, це звучить доволі декларативно, але в Україні потрібно сформувати екологічну свідомість. Реальний стан справ такий: багато громадян не знають елементарних речей, наприклад, про те, що одна батарейка забруднює 400 літрів води або 20 кв. м ґрунту. Тож сортування і переробка сміття для людей, котрі не живуть безпосередньо біля звалищ, не є важливою. Потрібна соціальна реклама, відповідні державні заходи, які навіюватимуть ідею про утилізацію. Вселяти відповідальне ставлення варто ще дітям у школі.

Під час нещодавніх подій свідомість українців значно змінилася, вони стали відповідальнішими й готовими до дії. Однак треба нагадати, що «не смітити!» і чистота – це перш за все наша поведінка. Змінити своє ставлення – це один із найпростіших кроків, а водночас і глобальна мета.

2. Перенести екологічні збори до компетенції місцевих органів влади (децентралізація, яку зараз Шеремета тестує на Львові). Так, кожен громадянин розумітиме, на що йтимуть його гроші. І лучанину не доведеться платити за утилізацію сміття донеччан. Створити угоди про співпрацю у цій сфері зі Швейцарією для переймання досвіду: запросити тамтешніх спеціалістів тощо.

3. Переглянути українське законодавство: законодавчо обґрунтувати обов’язковість утилізації. Для цього потрібно або створити Закон про сортування відходів, або розширити відповідну статтю Закону «Про відходи», внести зміни до дотичних законів, Податкового кодексу тощо.

4. Цей закон передбачає внесення до державного реєстру професії сортувальник сміття і створення додаткових робочих місць. Сортування сміття можна зробити джерелом прибутку для безхатченків: комунальні служби за окрему плату пропонуватимуть їм цим займатися, якщо більшість жителів окремого будинку чи території не хочуть розбирати сміття власноручно.

4. Запровадження штрафу для громадян, котрі не сортують свої відходи і не платять за їхнє сортування, як у Швейцарії.

Враховуючи той факт, що в Україні немає коштів на підготовку особливого виду поліції, як у Швейцарії, штраф стягуватиметься не індивідуально, а з усієї територіальної громади, яка володіє сміттям. Розмір штрафу зростатиме, якщо порушення повторюватиметься. На перспективу можна перейти до індивідуальних штрафів.

4. Дотації підприємствам, які забезпечують переробку відходів, а також тим, які передбачають певні заходи зі збору й утилізації зіпсованої або зношеної продукції, запроваджують механізм вторинного використання сировини тощо. Створення додаткового податку – на підприємства, які такий механізм не продумують. Фактично дотації покриватимуться за рахунок податків, при чому, враховуючи неекологічність більшості підприємств, у державну казну спочатку надходитиме численний прибуток.

Іншим кроком може бути внесення вартості утилізації відходів товару до його ціни. Однак перед цим потрібно провести солідну аналітичну роботу, щоб з’ясувати, чи практично можливо запустити такий механізм, особливо стосовно імпортних товарів.

5. Паралельно з попередніми пунктами повинно відбуватися залучення численних екологічних організацій до співпраці стосовно просування популярності утилізації відходів і їхнього використання як сировини. В Україні існують окремі проекти (наприклад, «Екофан», метою якого є збирання батарейок та їхнє відвезення до пункту утилізації), однак вони не є масовими. Саме в середовищі громадських еко-об’єднань можуть з’явитися підприємці, котрі активно займуться закупівлею і переробкою відходів на зразок німецької «Дуальної системи», пожвавлять рух за переробку й наживуть собі чималий дохід. Якщо це не матиме популярності, то потрібно звернутися до швейцарів, котрі уже висували ідеї стосовно розбудови своїх заводів в Україні.

6. Передати ініціативу з утилізації сміття приватним підприємцям. Створити для них ідеальні умови ведення бізнесу, заохотити утилізовувати відходи як місцеві, так і міжнародні фірми.

7. Налагодження плану поступової заміни застарілого обладнання на державних підприємствах. Оновлення існуючих підприємств утилізації сміття. Так, уже згадуваний завод «Енергія» забруднює атмосферу. Очисні споруди на ньому потрібно замінити, а також налагодити більш масовий потік сміття, яке перетворюється в електроенергію.

8. Підтримання й допомога втіленню ідей українських вчених стосовно різних способів утилізації або використання сміття. Наприклад, львівському «Аргентуму» навіть не гроші потрібні – просто батарейки, сировина для утилізації.

Все оновлюється, змінюється, кращає, переходить в інші форми існування… Мені здається, ця сентенція особливо актуальна для сміття. Розгребти 7% території України від завалів цілком реально. Інші змогли – ми зможемо. То чому б сильно не захотіти?

Joomla 2.5